Fund

контакти

cлідкуй за нами

Youtube_ico Facebook_ico Twitter_ico

Лісова пісня Андрія Приходька

01 квітня 2011

Днями відбувалася прем"єра спектаклю "Лісова пісня" у львівському Театрі ім. Леся Курбаса. Режисер Андрій Приходько. Проект підтриманий нашим грантом.

Тішать ось такі, наприклад, відгуки (газета Ратуша, http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=946):

 «Лісова пісня»: жорстка й пронизлива феєрія-вертеп

Проспівані на різних регістрах і в різних тонах слова з «Лісової пісні» Лесі Українки «Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає мені груди, серденько виймає…» — емоційна кульмінація, камертон і пронизливий лейтмотив вистави «Лісова пісня», прем’єра якої відбудеться в театрі імені Леся Курбаса 25 і 26 березня. Їх до щему зворушливо виконує Мавка, а потім підхоплює весь «лісовий народ», перетворюючи на ритуал освячення кохання.


Театр імені Леся Курбаса завдяки співпраці зі спорідненим за духом режисером — учнем Петра Фоменка Андрієм Приходьком — повернувся до творення на сцені дійства-ритуалу, однієї зі своїх природних стихій. Асоціативно постановка спонукає пригадати виставу курбасівців «Марко Проклятий, або Східна легенда» за поезіями Василя Стуса.
Одним із «сюжетотворчих» складових ритуалу загалом і в «Лісовій пісні» зокрема є музика (музичний режисер — знана етно-джазова виконавиця і колишня акторка театру імені Леся Курбаса Мар’яна Садовська). Народну музику Полісся та Гуцульщини Мар’яна Садовська аранжувала (пісні зі свого репертуару надали для вистави гурти «Кросна», «Божичі», «Древо»), звучить у виставі також співаний текст Лесі Українки.


Навколо драми-феєрії «Лісова пісня» (як і багатьох класичних творів загалом) закріпилося чимало штампів-означень, один із них — «прекрасна казка про любов і зраду». Спектаклі за цією п’єсою, як акцентував художній керівник театру імені Леся Курбаса Володимир Кучинський, — здебільшого, мелодраматичні, солодкаві, з «кілограмами тюлю та заломленими руками».

Постановка Андрія Приходька — не «казка», і не «прекрасна». Але вона красива, у категоріях тієї краси, про яку Мавці говорить Лісовик (Олег Цьона): «А тільки ти жебрацькі шмати скинути не хочеш, бо ти забула, що ніяка туга краси перемагати не повинна». Не сентиментальна, а зворушлива й прониклива. Не пафосна, а справжня і щира. Не солодкаво-приторна, а жорстка й правдива. Водночас це таки феєрія, як її означила Леся Українка. А також — вертеп (у трьох колядах, як промовляють актори зі сцени), і не тільки тому, що спектакль починається з виходу вертепних персонажів.


Виставу поділено на три дії, і першу з них можна сприймати як автономну історію, цілісну візуально і сюжетно, — історію про вплив суспільних умовностей, про відверту Мавку та обережного Лукаша, про глибину і поверховість…

Те, що відбувається між Мавкою і Лукашем на початку їхнього знайомства, настільки справжнє, що неприродно виглядала б в автентичних костюмах Килина та Лукашева мати, тому логічним є сучасний одяг для тих сцен, коли Лукаш відвертається від Мавки, а заразом і від самого себе («ти не вмієш своїм життям до себе дорівнятись»).

Одна з несподіванок режисерської концепції постановки — те, що Килини, яку мати засватала за Лукаша, нема в переліку дійових осіб, відповідно, нема окремої акторки для цієї ролі, а перевтілюється в неї Оксана Козакевич, яка грає роль Мавки. Така трансформація вражає, адже йдеться не тільки про зміну одягу (народного на автентичний), а й про зміну мови (української на російську), світогляду (ідеалістичного на приземлено-побутовий), манери (чистої на вульгарну). Зміни підкреслюють звукові та світлові ефекти.


Як наголошував Андрій Приходько, «Лісова пісня» — вистава не про кохання, не про «мальчіка і дєвочку», а про зраду своєї крові, свого роду, коріння.

Ще один режисерський хід, який підкреслює трансформацію Лукаша, — те, що в трьох діях роль Лукаша грають різні актори: Орест Шарак, Микола Береза, Андрій Козак. Неперевершений образ дядька Лева створив Олег Стефан.

Після відкритої репетиції прем’єри, що відбулася 22 березня, художній керівник театру імені Марії Заньковецької Федір Стригун щирими обіймами привітав виконавицю головної ролі. І більшість глядачів, мабуть, підхопили б цей жест. «Лісова пісня» в театрі імені Леся Курбаса має шанс стати найбільш колоритною, творчою, багатогранною прем’єрою цього року.

Content_content_newol
Олеся Островська-Люта

експерт з культури

Інші записи

30 липня 2012
Дедлайн Динамічного музею. Чекаємо з нетерпінням.

Завтра дедлайн Динамічного музею. Хвилюємось...

Але от що цікаво: цього разу задалегідь багато заявок на і3. Невже Динамічним музеєм ми заохотили людей подаватися на і3?)

За пеербігом слідкуйте на спільноті напряму Культурне надбання у мережі ...

Детальніше

24 липня 2012
Знову фестиваль - знову кіно

Друзі, тим із вас, хто у Львові і хотів би піти на якусь цікаву і корисну подію, раджу фестиваль коротких фільмів Wiz-Art. Уже за 2 дні!

5 Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів Wiz-Art.

Міжнародний фестиваль короткометражних ...

Детальніше

23 липня 2012
Є серед вас драматурги?

А зараз, любі друзі, триває конкурс п'єс Драма.UA

І якщо серед вас є драматурги, не стримуйте свій талант. А саме, подивіться сайт проекту:

http://drabyna.org/drama/

Ми були раді його підтримати, оскільки не раз і не двічі чули нарікання ...

Детальніше

16 липня 2012
Одеський кінофестиваль

Минулої п"ятниці почав роботу Одеський кінофестиваль. Ми, в програмі і3, підтримали освітню частину фестивалю - Школу молодих кінокритиків. Тримаємо кулаки за успіх проекту. Ось тут можна дивитися про перебіг проекту. Запрошуємо!

...

Детальніше

10 липня 2012
Динамічний музей: невдовзі дедлайн

Повернувшись після короткої відпустки, поспішаю поінформувати, що наразі повним ходом іде інший проект фонду в царині культури - Динамічний музей. Це проект для музеїв і про музеї. Отут можна довідатися деталі:

http://www.museums.org.ua

А ...

Детальніше