Fund

контакти

cлідкуй за нами

Youtube_ico Facebook_ico Twitter_ico

Iнтерв'ю із режисером фільму «Дорога»

12 грудня 2012

З режисером  фільму «Дорога»   Максимом Ксєндою ми поговорили про фільм, про державну політику з кінематографу у Франції та Грузії та проблему соціальної адаптації дітей сиріт. Цим фільмом автори не лише хочуть розповісти історію, але й здобути визнання серед професіоналів кіноіндустрії України і світу.

- Фільм був знятий на гроші Державного агентства України  з питань кіно, а також за фінансової підтримки Фонду "Розвиток України", але не секрет, що український кінематограф знаходиться в дуже складному стані. Звичайно ж, можна сказати що в держави нема коштів для фінансування фільмів, але й за кордоном державного фінансування фільмів взагалі майже нема. Питання - за чим майбутнє українського кіно, що треба для того, щоб ми вийшли на якісно інший рівень,чого не вистачає?

За кордоном існують фонди, які фінансують фільми. Державна політика щодо кінематографа існує, наприклад, у Франції. Там  законодавчо обмежена присутність іноземних фільмів у прокаті, відповідно, повинен бути обумовлений попит на національне кіно. У Грузії, до минулого року, в рік виходило близько 10 фільмів, які (це важливо) окупалися в кінотеатрах.


10 національних фільмів - це більше ніж робить Україна.

Окупається в країні, де населення в 10 разів менше. Це дуже цікаво.

Не знаю за чим успіх кіно - спочатку потрібно навчитися знімати, потім навчитися робити у великій кількості, вибудувати виробництво і тоді будуть з'являтися якісні картини.

Чому вибрана саме ця тема для зйомок фільму, вона є близькою для Вас?

Так, бо тема є дуже актуальною в нашому суспільстві. Тема непотрібності дітей не в перший раз зачіпається в фільмах, оскільки тема вічна - але кожен вносить щось   нове з побаченого ним у своєму житті  або ж з життя інших.

Скажіть, наскільки складно було працювати з дітьми з інтернатів, адже ні хто з них не є професійним актором, чи для фільму на соціальну тематику це не так важливо, а важливіше емоції?

З дітьми, в принципі, складно працювати. Ми проводили проби і їздили по інтернатах, вибираючи і складаючи команду. Робили репетиції перед зйомками, щоб діти могли зробити місце дії своїм, "жити" в ньому. Але коли ти досягаєш від непрофесійних акторів результату - то й задоволення отримуєш особливого роду. Так що воно того варте.

Хлопчика, головного героя, було усиновлено  закордон, можливо це якось пов'язано зі зйомками фільму?

Ні, йому  просто пощастило, якщо так можна сказати. Ситуація з інтернатами в Києві та навколо, в принципі, непогана - багато хто з дітей щороку їздять у різні родини і так трапляється, що їх приймає одна з родин, у яких дитина вже була.

Елемент лотереї тут є. А ось чи є подібна "везуха" у інтернатів віддалених від столиці – це  питання. З чуток і розповідей - немає. Там діти гілочки ходять в ліс збирати, щоб взимку було чим топити і не мерзнути.


 -  Діти у інтернати потрапляють з різних причин, вони не завжди є сиротами. Інколи родині, потрібно просто допомогти впоратись з різними життєвими обставинами . Як вважаєте, як можна боротися з цією соціальною проблемою?

Дійсно, головний герой нашого фільму - з інтернату, але він не є сиротою - саме це і перегукується з фабулою нашого фільму - він знаходить свою потрібність та важливість поза родиною.

Але якщо заглибитись, то можна побачити скільки таких сиріт живе зі своїми батьками. Ті хто опинилися в інтернатах - це збіг обставин, іноді випадковість, відмова батьків від дитини або позбавлення батьків їх батьківських прав. Це крайність. Але існує цілий прошарок сімей, в яких діти є частиною сім'ї формально. Видиме благополуччя не враховане статистикою. Це і є проблема такого ж масштабу, як і діти в інтернатах.

Content_content_3
Наталія Церклевич

Інші записи

29 вересня 2010
Першi заявки на проекти

Почали  надходити перші заявки на проекти. Це тішить. Тим більше, що до першого дедлайну 15 листопада ще досить багато часу. Але вже зараз мушу звернути увагу і підкреслити, що необхідно подавати й описову, і фінансову частини. Лише одна з ...

Детальніше

12 вересня 2010
Отже, нарештi!

Отже, нарешті! Нарешті ми запускаємо програму грантів для митців та інших авторів незалежних проектів. Ми хотіли, щоб назва нашої програми відбивала те, як програма себе бачить. Тому назвали її і³ [ідея-імпульс-інновація]. Для нас програма ...

Детальніше

12 вересня 2010
Проект Алевтини Кахiдзе "Я запiзнююся на лiтак, на який запiзнитися неможливо"

Проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююся на літак, на який запізнитися неможливо» став викликом і випробуванням і для Алевтини, і для нас – вже на самому початку програми. По-перше, ми хотіли підтримати і наголосити цю метафору ...

Детальніше