Ярослав Грушецький розповів про участь у 28 Міжнародному фестивалі театрів для дітей, Туніс

Художній керівник Черкаського академічного театру ляльок Ярослав Грушецький нещодавно повернувся із професійної подорожі до Тунісу, де разом з колегами Антоніною Кашнер та Ольгою Мельник брав участь у 28 Міжнародному фестивалі театрів для дітей.

Потрапити на цей фестиваль непросто. Ми подавали заявки кілька разів. Нарешті, цього року нам пощастило, і ми отримали можливість спілкування з туніським глядачем. На фестивалі ми представили виставу «Йшла собака через міст», яка створена на основі народного фольклору, а її загальна стилістика відтворює малюнки і колорит Марії Приймаченко. Загалом ми дали сім вистав у чотирьох містах Тунісу. Все відбувалося майже за Пітером Бруком. Відомий театральний режисер казав, що найбільший виклик для актора – потрапити туди, де глядач зовсім не знайомий з театром, і спробувати відшукати у виставі те, що буде всім зрозуміло. Ось і нам довелося коригувати спектакль таким чином, щоб він став доступним на будь-якому рівні сприйняття. Для цього ми півтора місяці «штурмували» французьку мову і перекладали ключові діалоги вистави. Цікаво, що текстові частини, на які наша публіка

реагує прекрасно, в Тунісі «не йдуть». Зате інші моменти – ігрові та емоційні, які наш глядач може і пропустити, – там викликають бурхливу реакцію. Тому ми намагалися створити видовищну виставу, де діти все зрозуміють без слів. Там, де це не вдавалося, нам допомогли глядачі – в залі знаходилися добровольці, що синхронно перекладали з французької на арабську. Ще один момент, який хвилював публіку, – наші сценічні костюми. Кожна з актрис за виставу міняла по чотири образи (Весна, Зима, Літо та Осінь). За відгуками колег, костюми вийшли «від Гальяно». У поєднанні з акторською подачею, вони справляли сильне враження, зал щоразу вибухав оплесками. До речі, розкажу, чому ми звернулися до Фонду. Нам потрібно було дуже багато всього переробити. У першу чергу – декорації. Звичайні, які ми використовуємо у своєму театрі, – капітальні, важкі і погано піддаються транспортуванню.

Ми замінили їх мобільними розбірними столиками. Все це помістилося у п'ять великих валіз. А ось костюми здати в багаж нам не вдалося. Деякі, особливо цінні, ми везли в руках. Було приємно, коли стюард у літаку пішов нам назустріч і запропонував покласти ці костюми на крісла бізнес-класу. Так вони і подорожували…

Загалом, ми дуже задоволені поїздкою. Фестиваль дозволив знайти точки дотику між різними культурами. Цей досвід для наших акторів незабутній. У Тунісі панувала дуже тепла, дружня атмосфера, тому всі отримали море вражень. Найцікавіше у постановках інших театрів хочемо спробувати втілити у своїй практиці. 

Ярослав Грушецький,

художній керівник Черкаського академічного театру ляльок