Музейна студія для людей з особливими потребами

Нещодавно у Донецькому краєзнавчому музеї відбулось відкриття музейної студії для людей з особливими фізичними та соціальними потребами. Проект підтримано програмою і3. Олена Глубока (координатор проекту, завідувач відділу науково-освітньої роботи) докладніше розповідає про ідею створення, можливості та цілі музейної студії.

«Ми вже кілька років працюємо із людьми, що мають особливі потреби. Тож відчували, що накопичено достатньо досвіду та сил у цій сфері. Коли ми обговорювали можливі ідеї для подання проекту на розгляд програми і3, одноголосно визначили, що повинні працювати саме із ідеєю створення музейної студії для людей з особливими потребами.  Спочатку ми не планували якихось довгострокових проектів. Ми думали, що будемо проводити музейні візити, екскурсії, приділяючи досить часу та уваги відвідувачам, але без спеціальних програм. Але з часом ми зрозуміли важливість цієї роботи для наших особливих відвідувачів. Такий візит у музей сприймається як святковий захід. Ми почали приділяти їм більше уваги, адаптували певні програми для цієї категорії відвідувачів. Складнощів не виникало, звичайно, ми розуміли, що потрібна і спеціальна техніка, і фахівці із відповідними знаннями, аби правильно взаємодіяти із відвідувачами, реагувати на певні ситуації. Проте певна частина музейних заходів не потребувала  складного переосмислення, адже, у першу чергу, було бажання працювати і адаптувати наші програми. З часом постала необхідність більше обладнати кімнати відповідними меблями та                       обладнанням, зручними водночас і для всіх інших відвідувачів. Ідея створення такого обладнання

обдумувалась, коригувалась, змінювалась. І наразі створено обладнання, яке можна побачити у залах музею. Це аудіо-тактильні станції, відео-тактильні станції. Обладнання, яке скеровується дотиком. Один з пультів слугує для озвучення голосів тварин, інший - звуків епохи, що минула тощо. Це розширює можливості музею, музейних працівників, відвідувачів. У процесі адаптації обладнання виникло багато ідей з оновлення вже існуючих у музеї програм, проведення вікторин, екскурсій, музейних заходів. Успіх проекту для музею є несумнівним, адже він збирає величезну кількість схвальних відгуків від наших відвідувачів. Це для нас дуже важливо.

Такі музейні проекти із включенням у музейний простів відповідного обладнання дають можливість показати, що нині музеї в Україні змінюються. На багатьох музейних конференціях, у яких ми брали участь, саме з тематики роботи із особливими дітьми, ми бачимо бажання музейної спільноти змінюватись, робити свої експозиції цікавішими, музейні програми яскравішими. Тому встановлення такого обладнання – ініціатива цікава, потрібна та корисна і для інших музеїв. Проект зустрів багато схвальних відгуків і від музейної спільноти. Коли ми були на стажування у Санкт-Петербурзі, теж завдяки програмі і3, ми отримали величезний досвід. Це досвід спілкування із колегами, досвід із побудови проектів арт-терапії у музеях. Ми були єдині, хто за весь час взяв участь у цій програмі стажування саме з України. Це для нас дуже позитивний прецедент.

Ми бачимо, що зараз і інші музеї відкривають двері своїм особливим відвідувачам. Зокрема, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві має дуже цікаві напрацювання. Ми були на їхньому семінарі, що зібрав багато міжгалузевих фахівців. Не лише музейників, а й психологів, реабілітологів, корекційних педагогів тощо. Всі говорили про важливість музейних проектів для людей з особливими потребами. Ми вважаємо, що музейний реабілітаційний ресурс – це пласт,за яким велике майбутнє, адже у музеях акумульовано досвід та знання, які дозволяють здійснювати різноманітні реабілітаційні програми».

Олена Глубока,

завідувач відділу науково-освітньої роботи

Донецького краєзнавчого музею