Микола Скиба на Конгресі культури Східного партнерства

З 4 по 6 жовтня у Любліні вже вдруге відбувся Конгрес культури Східного Партнерства, що об’єднав шість пострадянських країн. У недалекому майбутньому Люблін має усі шанси стати чимось на кшталт Східноєвропейського Страсбургу. Організатори Конгресу позиціонували культуру як «м'яку силу», часто невидиму і недооцінену, але таку, що має величезний соціальний потенціал зокрема у вирішенні комунікаційних проблем сучасного світу.

Було чимало дискусій, тож Конгрес відбувався у форматі «агори». Тобто з різних контекстів і різними мовами озвучувалися спільні по суті тези, які зводяться до одного й того ж: культурна діяльність особливо виправдовує себе під час роботи зі спільнотами, виштовхнутими на соціальний маргінес. Культура необхідна в переговорах і дебатах про можливі формати публічного простору, який в кожній європейській країні потенційно може бути використаний у політичних чи фінансових інтересах. Наголошувалося на тому, що чутливість людей культури та їх вміння використовувати нові ЗМІ може допомогти суспільству зрозуміти сучасний світ, що спирається на технології.

Одночасно з Конгресом відбувся фестиваль «Медіації й інтеграції». Проект остаточно переконав, що культурні практики здатні об'єднувати не лише географічно і ментально віддалені регіони, а й ідеології, що провокують конфлікти.

Три дні засідань були згруповані навколо таких тематичних осей: «Соціально ангажована культура», «Культура і нові технології», «Культура і розвиток», «Культура нових компетенцій», «Культура та ідентичність». Учасники пропонували конкретні ініціативи. Одна з них – створення спільної платформи творців культури з країн Східного партнерства. Адже до цього часу не існує жодної подібної організації, яка б працювала за принципом ініціативи «знизу». Звідси й ідея щодо платформи як неформальної ініціативи, що об'єднуватиме творчих людей понадшенгенським кордонами.

Обговорювали різноманітні транскордонні ініціативи, проблеми розвитку мережевої співпраці, питання актуалізації культурної сцени тощо.

Разом зі збільшенням динаміки і масштабу спільної діяльності збільшується й необхідність точної «навігації» у швидкозмінному ландшафті. Роль «навігаторів» можуть відіграти аналітичні центри, зосереджені на систематичному моніторингу культурної сцени, оперативному оновленні даних.

До речі, брак розуміння культурних кодів дався взнаки вже під час вибору назви згаданої платформи. Запропоновану назву NATAŠA, що, на думку окремих учасників (переважно із західної Європи), мала б додати більшої впізнаваності і виразності, критично сприйняли східні європейці (передусім з України), оскільки це ім’я тягне за собою шлейф конотацій. Отже, навіть для такої простої дії як неймінг необхідна попередня оцінка контексту. А що вже казати про більш істотні рішення?!

Видається, що подальша робота окремих експертів і аналітичних центрів, що залучені до програми Східного Партнерства, у перспективі переросте у формування мережі «обсерваторій культури» за зразком Будапештської. Про це й говорили на підсумковому засіданні на чолі з модератором Філіпом Дітхмаєром, директором Європейського культурного фонду.

Микола Скиба, культурний аналітик, етнолог, фахівець музейної справи