Подорож Iгоря Аронова для реалізації проекту «Iфігенія»
Мій проект, що називався "Іфігенія" включав в себе три професійні подорожі на перший цикл дворічного міжнародного акторсько-дослідницького проекту "Динаміка метаморфози". Цей проект здійснюється на базі всесвітньовідомого центру театральних досліджень - інституту ім. Єжи Ґротовоського у Вроцлаві, Польща. Його метою є дослідження механізмів перевтілення древньогрецького актора згідно "Принципу 3-х акторів". Тобто розглядається умова, підтверджена багатьма джерелами, що кількість осіб, котрі вели між собою діалог на сцені античного театру, ніколи не перевищувала трьох. Але якщо відкрити древньогрецьку трагедію, то кількість її дійових осіб в більшості випадків буде значно перевищувати три. Цей факт призводить до очевидного висновку, що один актор мав відігравати декількох персонажів впродовж п'єси. І якщо дослідити дану особливість глибше (чим власне і займалася робоча група проекту, використовуючи для цього трагедії Еврипіда), то можна зауважити багато цікавих речей, які проливають нове світло як на істоту театру, так і на природу акторської гри. Наприклад, в цьому випадку маска не просто "закриває істинне обличчя актора", а являється складовою певної системи дзеркал, котрою оперує актор і будувати свій персонаж він має не стільки відштовхуючись від власного его, скільки створюючи протиставлення між цим та попереднім відтвореним ним характером.
В цілому, мушу визнати, що праця на робочих сесіях була водночас складною і захоплюючою, оскільки вимагала від кожного учасника тотальної самовіддачі та постійного подолання власних перешкод, але також давала неоцінимий досвід і впливала на розвиток професійних та особистих здібностей.
На десять днів п'ятнадцать учасників з Польщі, Італії, Іспанії, Німеччини, США, Бразилії, Ірану та України та п'ятірка лідерів проекту ніби перетворювалися на згуртовану команду елінського корабля, котрий тримав курс чи то на Колхіду в пошуках золотого руна, чи то на Трою з метою повернути красуню Єлену (хоча з огляду на історію "Іфігенії в Авліді" хіба остання метафора є більш доречною:))). Потім вони на місяць-півтора роз'їджалися по домівках, упорядковуючи досвід і враження та готуючись до наступного етапу мандрівки і ситуація міфологічно поновлювалася.
Особисто для мене участь у даному проекті, є також унікальною можливістю працювати під керівництвом людей, кожен з якихі має за своїми плечима неповторну театральну історію. Наприклад, лідер проекту Пшемислав Васільковські був учасником Workcentre ім. Єжи Ґротовського та Томаса Річардса в італійській Понтедері в останні п'ять років життя польского Майстра і тому володіє безцінними знаннями, котрі підсумовують творчий шлях Ґротовського. Інший лідер проекту Елжбета Ройек більше десяти років була провідною акторкою відомого театру "Ґардженіце" за часів його світового визнання. Керівник проекту режисер Павел Пасіні, пошуки якого в області античної трагедії також починалися в "Ґардженіце" і продовжуються вже більше десяти років, є одним з найталановитіших польских режисерів молодого покоління.
Хотів би додати, що даний проект є послідовною континуацією моєї праці над античними трагедіями Еврипіда. Вона розпочалася ще восени 2011 року на майстер-класі Павла Пасіні, котрий він проводив в Києві в центрі Л. Курбаса, а потім продовжилася в Польщі в рамах стипендіальної програми Gaude Polonia 2012, де моїм керівником теж був Пасіні. Відправною точкою для проекту "Динаміка метаморфози" послужила вистава "Tragedie Antyczne" (Античні трагедії) під режисурою Пасіні, в якій я виступив в якості асистента режисера та актора - учасника хору. Статтю про цю виставу, написану мною, можна прочитати на театральному порталі за лінком: http://teatre.com.ua/modern/olski-metamorfozy-antychnoj-tragedij/
І насамкінець, хотів би підкреслити, що проект "Іфігенія" був тільки першою частиною проекту "Динаміка метаморфози", а цілий проект триватиме до літа 2014 року. Він закінчиться виставою, котра буде базуватися на результатах, здобутих впроводовж сесій проекту та виходом підручника, який описуватиме віднайдені техніки, що мають допомогти в праці над античними текстами. Тому, користуючись нагодою, ще раз дякую фонду Ріната Ахметова "Розвиток України" за поміч в здійсненні проекту "Іфігенія" та висловлюю сподівання, що фонд надасть допомогу у продовженні моїх пошуків при реалізації другого циклу проекту, котрий буде певною мірою пов'язаний також з ім'ям видатного українського реформатора театру Леся Курбаса.
