«I Бог зробив крок у порожнечу»: фільм на основі реальних подій

Продюсери компанії Fresh Production Юлія Чернявська та Олег Щербина розповідають про виробництво фільму «І Бог зробив крок у порожнечу», підтриманого Державним агентством України з питань кіно та Фондом Ріната Ахметова «Розвиток України».

Як виникла ідея створення фільму «І Бог зробив крок у порожнечу»?

Ю. Ч.: Ідея створення проекту виникла на основі реального факту. Заза Буадзе побував у чорнобильській зоні, де випадково познайомився з однією літньою парою. Його настільки вразило їхнє життя, що після повернення до Києва він розповів мені цю історію, на основі якої, власне, і було написано сценарій фільму.

Як ви вважаєте, чому Державне агентство України з питань кіно та Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» підтримали цей проект?

О. Щ.: Факт підтримки цими двома великими організаціями доводить, що був написаний дійсно блискучий сценарій.

Ю. Ч.: Крім цього, проект був добре підготовлений: зібрана першокласна команда кінематографістів з величезним досвідом роботи. Ми комплектували групи таким чином, щоб максимально проявити творчі             можливості професіоналів у реалізації цього проекту. І на мій погляд, це вийшло.

О. Щ.: Гадаю, на Держкіно вплинули саме ці дві речі: блискуча ідея та сформована група, повністю готовий проект і цілісне розуміння того, що ми хочемо зробити і як. В результаті «І Бог зробив крок у порожнечу» стала єдиною короткометражкою, яка минулого року перемогла в конкурсі Держкіно, причому з великим відривом у 10 балів. Так ми потрапили до програми державного фінансування.
З Фондом ситуація повторилася. Фонд не міг не підтримати цей проект, оскільки на той момент «І Бог зробив крок у порожнечу» був одним з найбільш опрацьованих проектів в Україні.

А про що, власне, цей фільм? Про Чорнобиль, трагедію людських стосунків?

Ю. Ч.: Ця історія, як і будь-який хороший твір, має безліч різних граней і прочитань. Особисто для мене, основним питанням, яке ставилося, було людське страждання. Факт Чорнобиля в цій історії, на мою думку, абсолютно вторинний, він лише підкреслює самотність і ту неможливість знайти спільну мову між людьми, які перебувають у повній порожнечі. Коли дві людини не можуть знайти спільної мови одне з одним, живучи серед великої кількості людей у великому місті, вони мають змогу спілкуватися з іншими, і це логічно. Та в цій історії логіки немає: вони живуть в селі лише вдвох, і все одно, посварені, вони неспроможні порозумітися. Якби герої спочатку були чужими людьми і не любили один одного, це було б зрозуміло. Але вони чоловік і дружина і прожили разом великий шматок життя – вони близькі люди. І все ж, незважаючи на це, стали ворогами, які не в змозі домовитися, навіть в умовах цілковитої самотності. Для мене саме цей аспект є головним у фільмі. А ось режисера Зазу Буадзе хвилюють насичена міфологемами тема прокляття і тема зруйнованого Едемського саду.

О. Щ.: У всіх подібних історіях вся складність і принадність полягають у тому, що в одній і тій самій історії кожен шукає відповіді на ті питання, які його хвилюють найбільше. Речі, які очевидні й прості для однієї людини, для іншої є зовсім не такими. Всі серйозні твори мистецтва багатогранні. І в тому краса фільму — кожен знайде в ньому щось своє.

Цікаво, а чому для фіналу була обрана саме ораторія Гайдна «Створення світу»?

Ю. Ч.: Ораторія Гайдна була базовим твором ще під час написання сценарію. Ця музика стала атрибутикою того занедбаного Едемського саду, де неприйняття Адамом і Євою одне одного зруйнувало все навколо. Господь дав їм все, а вони так і не змогли цього прийняти і врешті зруйнували те, що подарував їм Бог.

Що ж чекає на фільм у найближчому майбутньому?

О. Щ.: Найближчим часом ми плануємо представляти фільм на кінофестивалях. Згодом розглянемо можливість і ширшого показу.