Директор компанії «Артхаус Трафік» Денис Iванов розповідає про Україну в Каннах
Для тих, хто відбирає фільми до програми Одеського кінофестивалю, Канни є останньою подією, на якій ми фіналізуємо нашу конкурсну програму, відбираємо фільми для офіційних церемоній та гала-прем'єр. Так, після Каннського кінофестивалю у програмі Одеси вже опинилися головні сенсації: «Золота пальмова гілка» – «Життя Адель» Абделальтіфа Кешиша, «Елітне суспільство» Софії Копполи та «17» Франсуа Озона. Оскільки ми намагаємося розвивати індустріальну секцію фестивалю, то саме в Каннах нам вдалося домовитися про участь представників державних кінофондів Франції, Німеччини, Грузії, Білорусі, Азербайджану, Вірменії. Кілька робочих зустрічей ми провели з головою фонду Media Mundus, яка на ОМКФ вперше презентує реформи Євросоюзу у сфері підтримки кіновиробництва для представників кінофондів світу.
На коктейлі, який ми робили від імені Одеського кінофестивалю у Каннах, були присутні майже всі важливі для нас особи – ті, хто обирав фільми для фестивалів у Берліні, Венеції, Москві, голова міжнародного журі ОМКФ Олександр Роднянський, представники ключових галузевих медіа – Screen International, Variety, Cinema Francais – та багато інших кінопрофесіоналів.
На жаль, у цьому році жодного з українських фільмів не було відібрано до офіційних програм Каннського кінофестивалю. Цей вакуум намагався заповнити своєю діяльністю український павільйон. Під час презентацій нових проектів стало зрозуміло, чому українське кіно досі знаходиться на узбіччі світового кінопроцесу. Майже половина представників фільмів не говорить англійською, половина трейлерів була показана без англійських субтитрів. Більша частина презентованих кінопроектів є виключно продуктами для внутрішнього ринку, які навіть з першого погляду не могли б зацікавити західних дистрибуторів.
Однак українські продюсери досить плідно попрацювали на кіноринку самостійно: знайшли свої world sales фільми «Істальгія» та «Іван-Сила», стрічка «Легка мов пір'їнка» була показана у рамках кіноринку, українські режисери короткометражок брали участь у програмі Short Film Corner і, крім показів власних фільмів, мали змогу познайомитися з правилами гри на специфічному ринку короткометражного кіно Європи.
