Заступник директора Центру Леся Курбаса Олександр Чайка щодо реалізації проекту – вистави «В пух і прах»

«В пух і прах» (робоча назва) – остаточна назва «На друзки» – став завершальною частиною театрального триптиха «Наш час» незалежної міжнародної театральної групи I.T.Per.

Формування триптиха, як і групи, розпочалося у Центрі Курбаса у 2011-2012 р.р. зі співпраці студентів театральних відділень України та Франції за ініціативи Венсана Гійома (Франція), пізніше художнього керівника/режисера групи. Перша вистава молодого колективу під назвою «Жити» було показано на експериментальній сцені Центру Курбаса в рамках щорічного фестивалю «Французька весна» (2012), заклавши традицію співпраці з Французьким інститутом в Україні. Другу виставу «Обережно, крихке» (2013), крім київського глядача, побачили й відвідувачі фестивалю «Мельпомена Таврії» у Херсоні. А на репетиції третьої вистави актори приходили прямо з Майдану… І не дивно, адже вони по суті продовжували дискурс Майдану – політика, держава, влада, насилля, несправедливість і разом з тим доброта, братерство, любов набували естетичних форм.

Автори роботи кажуть, що ця вистава про наше з вами життя і розрахована вона передусім на перегляд нами. А відтак перед глядачем на сцені програють не чиюсь окремо взяту історію. Часопростір вистави складено з образів і метафор, які, можливо, видаватимуться досить буденними для людини, що не живе нашим з вами життям, для неї ця здибанка буде пригодою скоріше суто естетичною. Натомість наш глядач має змогу пригадати, почути у собі свою історію. Такий відхід від наративу створює відстань між спільним і особистим – досвідом проживання події і її сприйняттям, концентруючи увагу на тому, що саме ти про це думаєш, і що саме ти відчуваєш. І це сприйняття змінюється, як змінюється контекст. Тому для серії показів триптиху «Наш час» у 2015-му, версію прем’єрної серії «На друзки» 2104-го необхідно було переробити.

Природно, що робота французького режисера мала й інші ознаки європейського театру, досить звичні для сценічного майданчика Центру Курбаса: творча група вистави (вона ж група виконавців) створювалася на конкурсних засадах; текст вистави (у найширшому розумінні) формувався учасниками в ході роботи над нею; нетворчі функції (а їх у процесі постановки завжди чимало) виконували зокрема і самі виконавці… І хоча щодо рівня самоорганізації і синергії в ході роботи над виставою можна сперечатися, оптимізм викликає вже сама їхня наявність у нашому цілковито ієрархічному театральному середовищі. Хочеться сподіватися, що це – почерп’я творців театру майбутнього.