Ганна Веселовська - про «Першу сцену сучасної драматургії»

Організатори проекту з гучною назвою «Перша сцена сучасної драматургії» ставили перед собою доволі амбіційні задачі: познайомити театральний загал України із знаковими творами світової сцени. Так, у вигляді читок було представлено культові, з точки зору сучасного мистецтва, п’єси Сари Кейн «Підірвані» (реж. Павло Ар’є) та «Мати» Марка Равенгілла (реж. Павло Юров). Зауважу, що ті, хто робили ці читки, – драматург Павло Ар’є і режисер Павло Юров – самі вже стали культовими фігурами українського мистецького простору. Відтак йдеться про те, що на «Першій сцені…» зійшлися два потужні енергетичні потоки сучасного театру: український та європейський.

Поєднання культурно-мистецьких інтенцій Європи й України продемонстрував і досвід театральних майстер-класів «Навіщо думати?», що відбулися в рамках цього самого проекту. Українські митці різних театральних спеціальностей – режисери, драматурги, театрознавці, здійснюючи колективні психологічні «занурення», ставили доленосні і незручні запитання, серед яких найголовніше: «Для чого потрібен сучасному суспільству театр?». Осмислене і водночас непрагматичне ставлення до створення та сприйняття мистецтва було особистісним набутком кожного із учасників тренінгів. Звичайно, результат цих тренінгів «не театр», а так би мовити «перед театр», без якого неформальна, справжня присутність у мистецтві малоймовірна.