Fund

контакти

cлідкуй за нами

Youtube_ico Facebook_ico Twitter_ico
Новини Грантерiв

Марина Шандорук про бібліотечне рандеву Україна – Італія

Подорож до Італії відбулася з 9 по 17 липня 2014 року. Основною метою поїздки був обмін актуальним досвідом бібліотечних працівників Публічної бібліотеки Боргоманеро (провінція Новара) та Хмельницької міської централізованої бібліотечної системи (далі – ХМЦБС). Але вдалося набагато більше. Я мала нагоду розповісти багато з історії та культури України, поділитися з італійцями національною спадщиною. Зараз Україну в Європі знають всі, але, як це не прикро, не за те. Наші культура, пісня, фольк, героїка – ось про що треба «кричати». У рамках проекту я підготувала для італійців презентацію «Невідома Україна». У формі віртуального історичного екскурсу я пояснила, хто такі українці. Директорка бібліотеки Елеонора Белліні запросила на захід журналістів місцевої газети, що було дуже приємним (так про Україну знатимуть ще більше). Також я підготувала різні національні ігри, пісні та казки для діточок, що відвідують бібліотеку.

Бібліотекарі Богоманеро зробили мені і Фонду гарну рекламу, оскільки розмістили оголошення про презентацію по всій провінції, а на радіостанції, що неподалік, навіть вирішили прочитати італійською мовою українську народну казку «Кирило Кожум’яка». Італійці дуже прихильно ставляться до українців, хоча загалом це дуже привітні та доброзичливі люди.

Досвідом між бібліотеками вийшло обмінятися онлайн, шляхом скайп-конференцій. Усі працівники ХМЦБС змогли у прямому ефірі поспілкуватися із колегами з бібліотеки Боргоманеро. Сторони просто закидали одна одну запитаннями. Довелося робити подвійний переклад: українська-англійська-італійська, тому що з боку України англійською володію лише я, а у бібліотеці Боргоманеро лише двоє (як не дивно). Одна з них – архівіст, мій ментор і перекладач Барбара Гаттоне, яка відповідала за мене на період обміну.

Після конференції ми домовилися створити бібліотеки-побратими. Обидва документи щодо цього мають бути затверджені управліннями культури Італії та України. Головний спеціаліст управління культури і туризму Хмельницької міської ради Світлана Прокопенко уже підготувала усі папери для налагодження співпраці у такий спосіб. Бібліотекарі Боргоманеро вже шукають проект, щоб найближчим часом їм оплатили подорож до Хмельницького у ХМЦБС.

Мені доводилося подорожувати Європою, проте у будь-якому разі поїздка до Італії – це вихід із зони комфорту. Перш за все, тому, що зараз в Італії маса емігрантів із Колумбії, Нігерії і дуже багато китайців. Така «зміна облич» викликала у мене короткотривалий стрес J. Нам вдалося налагодити контакти з бібліотекою Боргоманеро, і я переконана, що вони приїдуть для обміну досвідом до України. Хоча їхній досвід нам більше необхідний. Оскільки бібліотечна робота та підходи до масових заходів – подібні, я визначила 6 суттєвих відмінностей бібліотечної роботи в Україні та Італії, отже:

·        Бібліотеки в Італії оптимізовано – усього 7 осіб на великий заклад, що обслуговує 1 300 читачів щороку і має фонд 155 000 книг. Для порівняння: в Україні у бібліотеці з фондом 20 000 працює 3 особи.

·        В Італії усе для дітей. У бібліотеці є 2 дитячі відділи, другий будують зараз в одному з приміщень. Щотижня діти відвідують читання та клуби, беруть участь у дискусійних зустрічах. А в Україні, наприклад, у деяких бібліотеках не робили ремонт і не мінювали меблів з часів Хрущова... То про яку естетику і культуру можна говорити? Змін потребує усе.

·        Платня. Що казати, коли зарплата бібліотекаря там становить 1 200 EUR, а у нас – 120 EUR?

·        Доброзичливість. Ніколи у житті жоден бібліотекар в Італії не буде грубо розмовляти з дітьми, гиркати чи використовувати наказовий тон. На жаль, таке ставлення до дітей я неодноразово спостерігала серед українських колег. Те саме стосується й інших інституцій. Наприклад, провідник у потязі там каже: «Бонжорно, мадам. Ваш квиток, будь ласка», а у нас провідниця в огидно-грубій, наказовій та зневажливій формі вимагала документи: «ПАСПОРТ!!!» Хамству і грубості слід покласти край.

·        В Італії, на відміну від України, повна автоматизація, все комп’ютеризовано – від формулярів до картотек.

·        Наявність посади архівіста у публічній бібліотеці.

Першим кроком у створенні бібліотек-побратимів стане оформлення українського та італійського куточків в обох закладах. Розпочато обмін книжками: 7 книг для оформлення я привезла із собою.

Я безмежно вдячна Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». На жаль, у фінансовому плані для мене така подорож неможлива, а підтримка Фонду не лише дала можливість мені і моїм українським колегам побачити, як працюють італійські бібліотеки, а й допомогла розповісти про Україну більше. Захід не зовсім розуміє, що ми – окрема велична нація із прадавньою історією. Італія – дуже яскрава і тепла країна, інколи від краси перехоплює подих, а люди щирі і привітні. Я дуже вдячна за ці неймовірні дні в Італії.

Big_dsc03488

ПРОЕКТ