"Німі ночі-2014": зустрінемося за рік

В Одесі завершився Фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі-2014»

Триденний кінофестиваль «Німі ночі-2014» традиційно відбувся в Одесі на причалі яхт-клубу і в концертно-виставковому залі Одеського морвокзалу. Про перебіг події розповідає виконавчий директор Катерина Мальцева:

Цього року, ставлячи перед собою принципове запитання щодо доречності проведення заходу у такий складний для країни час, ми спробували узагальнити єдиною темою вже відібрані фільми. Цією темою стала тема толерантності - як реакція на недавні трагічні події в Одесі та Україні. Ми хотіли показати, що такому космополітичному місту як Одеса необхідно не тільки говорити про властиву йому історичну толерантність (віра в яку сильно похитнулася за останні місяці), а й усвідомити необхідність щоденної роботи над собою й оточуючими з виховання лояльності до інакшості – і тільки тоді можна називати суспільство справді толерантним.

Фільми програми неймовірним чином резонували з тими подіями, що відбувалися в Україні під час підготовки до фестивалю. Більше того, один з них «випав» із програми з технічних причин, однак, здавалося, що його просто було «витіснено» з неї якоюсь силою саме через невідповідність переломному часу. Так, готуючи спеціальний кримськотатарський день, ми лише пізніше усвідомили, що не тільки картину «Алім», а й Довженківську «Ягідку кохання» було знято на Ялтинській кіностудії ВУФКУ, а білоруський музикант Єгор Забєлов грав у гурті під назвою «Гурзуф». Таким чином, програма, значною мірою сформована до революційних подій в Україні, набувала додаткові конотації, а фільми – ще й політичного значення, форми маніфесту.

Цього року серед стрічок не було очевидного фільма-лідера – кінострічки були настільки різними і співзвучними одночасно. Мабуть, можна говорити, що «Алім» Енвера Ізмайлова – найбільш очікуваний фільм фестивалю – публіка прийняла дуже тепло. Так само із захопленням аудиторія сприйняла «Менільмонтан» у супроводі Єгора Забєлова і «Останній наказ» у виконанні американського тріо Alloy Orchestra. Для мене особисто найбільш вдалим і глибоким був супровід Єгора Забєлова до «Менільмонтану».

Крім уже знайомої нам «ядрової» аудиторії молоді та інтелігенції, цього року ми також бачили чимало людей, що вперше потрапили на фестиваль. Цьому сприяла вдало проведена рекламна кампанія та актуальність фестивалю у даний час. Кожного дня на проекті був переаншлаг, і ми ледве могли розмістити усіх бажаючих. В цілому аудиторія фестивалю цього року являла собою так званий креативний клас – людей, що створюють і споживають інтелектуальний продукт.

Інтерес до німого кіно сам по собі невисокий, оскільки тема доволі вузька і штучна. Однак на нашому фестивалі ми створюємо нові сучасні та злободенні твори мистецтва, представляючи їх із сучасною музикою та відкриваючи широке поле для експерименту. Саме це і привертає увагу публіки до німого кіно. А також те, що кількість прихованих у ньому смислів значно більша, ніж у звуковому кіно. Витяганням цих смислів і займаються «Німі ночі».

Власне, наша публіка приходить на фестиваль через неповторність атмосфери, яка панує на причалі яхт-клубу – основному майданчику фестивалю. Це унікальне поєднання моря, неба, ночі, музики, чорно-білого кіно, яке викликає складний комплекс емоцій: від ностальгії та ліричного настрою до потрясіння і навіть катарсису. Здається, тільки у цьому місці можуть народиться такі відчуття.

Тому нам неймовірно важливо підтримувати існування фестивалю, який дарує очищення глядачам. Важливо мати надійного партнера, підтримка якого завжди була ключовою: саме на неї вже далі нанизувалися наші подальші організаційні можливості. Таким партнером для нас вже третій рік є Фонд «Розвиток України». І ми сподіваємося, це партнерство – навзаєм важливе – буде продовжуватися в майбутньому.