Продюсер Володимир Козир про участь у Каннському кінофестивалі та кіноринку Marche du Film

Головною метою моєї поїздки до Канн був пошук потенційних партнерів для реалізації проекту нового повнометражного художнього кінофільму «Гру закінчено» (автор сценарію та режисер Олена Фетісова), який розповідає драматичну історію простої української родини під час сучасних революційних подій в Україні.

Я дуже задоволений результатами, оскільки взявши участі у численних спеціальних подіях, круглих столах та заходах, які проводилися для продюсерів у рамках Producers Workshop та Producers Network кіноринку Marche du Film та Каннського МКФ, я презентував кінопроект багатьом міжнародним фахівцям та отримав професійні відгуки колег та експертів щодо актуальності, змісту кінопроекту та його ко-продукційного потенціалу. До участі у спільному фінансуванні та виробництві фільму вдалося залучити продюсера з Норвегії, з яким підписано протокол про наміри. Зацікавленість у реалізації кінопроекту також виявили продюсери з Німеччини та Франції, з якими досягнута домовленість продовжити переговори після завершення роботи над сценарієм фільму.

Під час спілкування із зарубіжними колегами мене вразила їх щира занепокоєність загостренням взаємин України та Росії та беззастережна підтримка позиції України.

Основним висновком, який я для себе зробив за результатами професійної подорожі, є те, що для створення фільму, який може зацікавити міжнародну спільноту та отримати європейського глядача, необхідно вести розвиток кінопроекту у співробітництві з міжнародними партнерами, починаючи з найранніших його стадій.

На жаль, з огляду на мою зайнятість продюсерськими заходами фестивалю, мені вдалося переглянути тільки три фільми конкурсної програми, з яких найбільше враження справив на мене фільм «Пошук» (The Search) режисера Мішеля Хазанавічуса, присвячений подіям першої Чеченської війни. Цей фільм варто подивитися кожному з огляду на його високу художню якість та актуальність у зв’язку з нинішніми подіями в Україні.

Особливо хочу відзначити фільм Мирослава Слабошпицького «Плем’я», на прем’єрі якого мені пощастило побувати, і який, з моєї точки зору, є одним з найоригінальніших та шокуючих фільмів українського кінематографу.